redtata | (no subject)

В моїй голові не поміщається те, що зараз відбувається...
Як в якомусь фантасмагоричному сні проходять ночі на Майдані, читаючи потім хроніки прости диву даюся - і людській силі, і вірі, і тому, що робить влада...
Мабуть, найстрашніше для влади те, що люди стоять без чіткого лідера. їх не ведуть, так щоб "іди за мною", як це було раніше.
Вони самоорганізовуються з єдиною метою - змінити життя, бо дістало по самі помідори.
І ці силові методи - просто... якесь неймовірно жахливе чудо - ніколи в житті не могла я й подумати, що в Україні такий розвиток подій взагалі можливий. Що-що, а терпіння українцям не займати.
А ці історії з замінуванням. Це так смішно, це так тупо і це, блін, працює...
Душею з вами!
Після ночі завжди настає ранок. Я вірю в нас.